* Права на матеріали мистецького змісту належать, виключно, їх авторам (творцям).
Просимо дотримуватися Умов користування сайтом.
Поезія
ОТКРОВЕННЯ ПРО ЗЕМЛЮ
(російською мовою)
Нас учат нашу Землю продавать.
Вещами торговать уже мы можем.
Теперь кормилице осталось цену дать,
Хотя отцам она за жизнь была дороже.
Во все века Земля была как Мать:
Защитницей, кормилицей, родимой.
А в час угрозы ратью иль дружиной
От недругов все шли оборонять.
Единым был народ с родной Землей.
Ценились труд, честь, правда, совесть, вера.
И дед с отцом всегда служил примером -
Гордились не собой, а всей страной.
Никто не мог народ наш одолеть,
Когда за Землю цепко он держался.
Но время шло, и курс наш поменялся:
«Без денег – смерть!» Без них - не уцелеть???
НЕТ силы денег. СИЛА есть ЗЕМЛИ!
Для жизни все Земля предоставляет.
И для утробы нашей матушка рожает.
Ах, если б это мы ценить могли!
Ты присмотрись внимательней к себе:
Одежда, обувь, дом, питье и пища –
Все нам дано в избытке. Ты не нищий.
И радость тоже есть в твоей судьбе.
Но что же нас толкает всех на поиск
Того, что рядом нет, но где-то есть?
Всю жизнь мы ищем, смутно беспокоясь,
Чтоб лучше, больше… В общем, ВСЕ иметь.
Как у детей любимую игрушку,
Нам кажется, что могут отобрать
Все наши вещи, эти «погремушки»,
Что в магазинах любим покупать.
Ну, кто же эту нам игру подсунул?
Сначала вещи эти создавать,
(И денежки для этого придумал)
Ну, а потом – одно с другим менять?
Забыли мы, увлекшись все игрою:
Чтоб сделать вещь, сырье берем с Земли!
Берем, не спрашивая, сколько это стоит.
Об этом и подумать не могли.
И даже с цифрами любимые банкноты
Через деревья нам Земля растит.
«Бумажкам» этим верим мы охотно:
«Кто их имеет – тот и победит!»
А раньше предки побеждали силой.
Бывало и без силы, головой.
А после боя всех Земля лечила,
Одним давая жизнь, другим – покой.
Но нынче нет покоя у людей.
Без Веры в Землю. Веря лишь в монету,
Предав своих отцов и матерей,
Все ищут, как быстрей продать планету…
Так сколько ж нам искать, чтобы найти?
Как долго нам спешить, чтоб упереться
В ту истину, что знает только детство,
В ту правду, что нас может всех спасти?
И пусть для нас запутана дорога,
И что бы нам не встретилось в пути,
Я очень тихо попрошу у Бога:
«Наполни Верой нас. А Мать -Земля ‒ прости!»
P.S. «Абсолютную прибавочную стоимость дает только Земля» (К. Маркс)
Петро Монець
Проза
Ю.Тимофєєв
УКРАЇНСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ
(філософсько - публіцистичний нарис)
Україна ─ славетна країна з давніми коріннями та традиціями, і нам випала велика честь жити в ній і бути українцями. Що ж живить нас і в чому наша специфіка ? Спробуємо розібратися.
По - перше, є цілком очевидним та неспростовним фактом те, що наша держава є утворенням з дуже значним аграрним досвідом, укоріненим в свідомості української нації (є навіть такий класичний вислів: Україна ─ житниця Європи). І такою країна була з давних давен (і за часів Київської Русі, і в епоху козаччини, і, навіть, в період УНР, Держави Скоропадського, тощо). З цієї сивої давнини наші люди увібрали в себе не аби яку любов до землі, і ця щира у своїй недоторканності любов увійшла у наші гени й стала спадковим явищем, що передається від покоління до покоління, від батьків до дітей. Її можна заглушити, але її не можна вбити, бо вона здатна до самовідродження.
По - друге, саме ця обставина і є тим поживним джерелом, яке формує специфічні риси характеру українця, до яких відносяться: непохитне прагнення до волі, свободи та незалежності; родинність; гостинність; героїзм, мужність та стійкість; життєрадісність; мовна мелодійність (у світовій філологічній класифікації ми за останнім показником йдемо другими після італійців) й деякі інші. При цьому зрозуміло, що наша гостинність поширюється тільки на тих, хто відноситься до нас із шаною та не лізе зі своїм устроєм у наш город (ворогам, як показали останні, да і не тільки, події, ми і ляпасу можемо надати). А що стосується родинності, то саме цей чинник був причиною перемоги Революції Гідності (спрацювало генетичне правило: «Дітей не можна бити !»). Крім того, в нас сильно розвинені духовні начала, в тому числі і віра в Бога (не показова, а щира та відверта, яка не потребує загального озвучення, бо за визначенням є інтимною справою). І саме завдяки усім цим рисам багато сторічь російсько - радянської окупації не вплинули на бажання українців мати власну державу і самим господарювати на своїй землі (недаремно, перш за все, Кремль намагався не допустити масової українізації, бо якраз у нашій мові, наших культурних образах, традиціях, тощо, і закладений генетичний код нації). Ба більше, під вплив української сутності потрапили усі інші народи, яким пощастило співіснувати з нами на одній території. Завдяки цьому впливу у ЗСУ зараз проти окупантів стійко воюють не тільки етнічні українці, але й білоруси, росіяни, угорці, татари та інші громадяни України. Отже, можна справедливо стверджувати, що росіяни України та росіяни за поребриком ─ то не одне і те ж саме (звісно, якщо мова не йде про свідомих колоборантів та зрадників, які, до речі, існують і в україномовному середовищі, причому за прикладами далеко ходити не треба, одні Ані Лорак та Таїсія Повалій чого варті, а про чиновників різного гатунку, що обкрадають власну державу, незважаючи на свою показову українськість, я взагалі мовчу).
Зрозуміло, що через вищезазначене розділити в даному контексті екологію та духовність (а це і мистецтво, і історія, і народні свята, тощо) аж ніяк не вийде, в українців усе назване злилося у цільний об’єкт, і внаслідок цього наша свідомість саме так його і сприймає. Бо тільки духовність дозволяє українцю не травити природу, не псувати грунт, не годувати рослини хімікатами, оскільки тих же самих цілей, які люди намагаються вирішити за допомогою цих засобів та дій, можна досягти, використовуючи зовсім інший (шанобливий) підхід. А здорова земля, в свою чергу, підживить нашу духовність, надихнувши на чергові красиві та чарівні образи, мелодійні звуки, жартівливі фарби, тощо. Образи, звуки, фарби, які Ви не знайдете ніде у світі. І саме собою ця ж сама земля навчить нас не тільки здоровому образу фізичного життя, але й здоровому відношенню один до одного, розстановці правильних пріоритетів і таке інше. І все ─ коло замкнулося. Ви спитаєте мене, стій, друже, а чи не ідеальну картину ти зараз нам намалював, чи не видаєш ти бажане за дійсне ? Ні, ні, і ще раз ні. Колись так і було. Чому ми не бачимо цього зараз ? Да тому, що ми свого часу відмовилися від свого коріння, погнавшись за примарним комунізмом, якого ніколи не було (а якщо він колись і настане, то тільки у Царстві Божому; власне комунізм ─ то ніщо інше, як спотворена версія цього Царства в атеістичній оболонці, а все спотворене ─ неефективне, примарне та недовговічне, оскільки є штучним). Як Ви думаєте, чи не настав час нам повернутися до заповітів пращурів, до наших власних і справжніх надбань та, власне, до самих себе ? На мою думку ─ точно настав.
© 03 - 04.08.2023р
